Починаю активно вести свій ЖЖ. Описувати бойові будні у своєму скромному житті.  

Сидів вчора пів ночі чиитав книгу Валеріо Альбісетті "Чи можна подолати страх". Книга впринципі нічого нового не сказала, але ще раз дуже чітко підкреслила людську сутність. Як я зрозумів, що головним рушійним процесом суспільства є страх. Так саме страх.
"Страх бути собою.
Страх бути унікальним і неповторним.
Страх взяти на себе відповідальність. 
Страх виявити і прийняти недослідженні та слабкі сторони своєї особистостію
Страх розпочати самостійну життєву мандрівку. Щоб не зіткнутись із підступністю, пастками і страховиськами, які неодмінно з'являться на шляху.
Страх жити духовно. Бо жити духовно - це також і свідчити про це перед іншими людьми. Практикувати."
Розуміє, що це насправді так. Більшістю наших вчинків керує страх. Страх перед майбутнім. Страх залишитись одним. Бути ображеним і т. д..
Так от і в долі твоїх вчинків обирається той вихід який на даний момент більше боїться бути зреалізованим. Дуже часто люди приймають не зовсі правильні але потрібні рішення. Тобто я тут суперечу свм собі, але дослухайте. Розумієте виходів із будь якої ситуації є безліч. Але людина обирає той який вважає за потрібний. От і маємо, що виходить дія не та яка є найкраща з точки зору людини яка не заангажовано буде дивитися на ситуацію, а така яка перемагає у свідомості. Але вона також напевно є правильною. Але знову ж повторюся не найправильнішою. Бачите людина обирає зробити те чого найбільше боїться. 
Наприклад коли жінка яка не хоче виходити заміж до певного віку, постійно про це говорить і запевняє, що так буде. Вона боїться бути сімейною, боїться не побудувати свою кар'єру і т.д. Вона цього і не робить. Але коли таж сама жінка стає вагітною, в неї з'являється інший стах. Страх у самотності виховувати дитину, і ніколи не бути сімейною, не мати близьку твоєму серцю людини. В ту мить страх один поборює інший і людина виходить заміж. Вона вирішила ту проблему яку на даному єтамі вважала найбільшим страхом. Це правидьно, але напевно не ідеальний варіант тому, що більшість таких пар розходяться. І стах який людина боялася найбільше і неправильно його спробувала подолати в результаті із ще більшою силою його відчула. Плюс до того з'явилася проблема комплексів.


От так часто буває в житті. А ще дуже знаковим прикладом моїх слів є страх у стосунках. Наприклад люди зустрічаються, але у них у стосунках не все гаразд. Вони впринципі дуже добре відгукуються одни про ондного, але в процесі виникає багато непорозумінь зривів сварок. І от коли не все гаразд ними керує страх, що так буде завжди і всі проблеми загострюються ще швидше і щоразу із більшими непорузуміннями. Але вони залишаються разом то му, що іхнньою свідомістю гуляє просто страшенний страх залишитись самотнім і вони нічого не змінюють в собі. От коли боротьба цих двох страхів набуває апогею перемагає те що людина боїться більше що буде все так само ніж бути самотньою тоді і настає мить прощання один з одним.
Впринципі правильне рішення, але не найкраще. Все можна було вирішити подоланням свого страху, про що пише автор згаданої вище книги. І тоді людина поїншому стає мислити і відноситись одни до одного. Але це дуже важкий варіант. Але коли він проходить то все налагоджується адже люди перестають боятися і починають будувати,а не думати кожного дні про свої страхи.
Але повернемося до випадку який як правило обирають. Вони розішлися і подолали стах що все буде так само погано завжди. Просто немає стосунків немає страху. Тут сам на сам залишається страх бути самотнім. І якщо певний час людина може себе контролювати то невдовзі починає шукати нового прихистку свого серця. А в такому стані вона дуже слабка і легко піддастя на навіть набагото гіршого, але нового. Але як правило все це також закінчується невдало. Бо потім стає зрозуміло що людина не те змінила що треба було. Вона не почала поротися зі страхом, вона почала втікати від нього. Втікати як слабка людина яка поїться програти боротьбу.
Але націкавіше з усього цього, що назад практично нічого повернути неможливо, адже ті двох молодих людей уже напевно не зійдуться бо в їх думках і спогадах будуть не хороші моменти їхньго коханого життя, а буде страх який їх розвів і боязнь його знову відчути. Лише мужні і сильні люди беруться за руки перестають тікати і удвох разом кидають виклик СТРАХОВІ. І вони неодмінно перемагають, то му що бог допомагає тим які справді цього хочуть. Він дає можливість перемогти.

Тому роблячи висновок скажу: Не тікайте від своїх страхів, а насправді почніть з ними боротися. Але разом взявшись за руки і тоді все буде добре. Не ламайте те, що будуєте, адже це найлегший варіант.

Поцілунок  - це вияв бажання і почуттів людей.

Багато людей ставляться до поцілунків як до обов’язку чи просто тому, що так треба.  Таким чином руйнуючи всю суть і відчуття, які повинні супроводжувати цілунки. Тоді вони стають неприємними або просто без смаку.

Поцілунки бувають різні: солодкі, принудливі, нестримні, пристрасні, дружні,
спраглі тощо.

Але існують  і  ті, в які вкладають  усю душу, серце і пристрасть. Під час таких голова йде кругом, душі хочеться співати, а серцю танцювати під цю музику. По тілу бігають мурашки і ти на хвилинку опиняєшся у раю. Тобі здається, що ти на піку насолоди. Тобі хочеться, щоб цей момент зостався назавжди.  Такі поцілунки приносять радість і достаток душі і серцю, бо вони щирі і без примусу. Вони тоді, коли ви дивитесь однієї миті в очі один одному, ніжно обіймаєте кохану, поступово наближаючись до її вуст і тоді… Тоді рай у душі.

Вони бувають  тільки у тих людей, які по-справжньому кохають один одного.

Твої поцілунки найніжніші, найприємніші…  Моя кохана, хочу цілувати
Тебе кожної миті…